Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ                     КАФЕДРА СЬОГОДНІ                    КОНТАКТИ



ІСТОРИЧНИЙ НАРИС


 Історія кафедри збагачення корисних копалин Національного гірничого університету розпочалася зі створення в Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) кабінету механічного збагачення корисних копалин.

 Заснування училища (1899 р.), як першого навчально-дослідного закладу гірничого профілю на території України, було визначено бурхливим розвитком гірничої та металургійної промисловості на Півдні Росії (видобуток вугілля на Донбасі, залізної руди у Кривому Розі, металургія в Катеринославі). У 1912 р. училище рішенням уряду Росії перетворюється в Катеринославський гірничий інститут, а з 1926 р. у зв'язку з перейменуванням міста він став називатися Дніпропетровським гірничим інститутом. У 1993 р. у результаті державної атестації інститут перетворено у Державну гірничу академію України, а з 1997 року - це Національна гірнича академія України. У 2002 р. гірнича академія отримала статус технічного університету і стала Національним гірничим університетом.

 Зростання видобутку і використання кам'яного вугілля і залізних руд в Україні вже на початку минулого століття вимагало підвищення їх якості та підготовки гірничих інженерів відповідного профілю.

 Наказ про створення кабінету механічного збагачення корисних копалин в КВГУ був виданий у 1902 р. Його завідувачем був призначений гірничий інженер В.П. Степанов. Однак кабінет так і не почав функціонувати, оскільки В.П. Степанов переїхав до Санкт-Петербурга. З 1903 р. завідувати кабінетом став Володимир Олександрович Гуськов, який організував його роботу і став фактичним засновником кафедри.

Guskov.jpg

В.О. Гуськов народився 18 липня 1869 року у місті Севастополі. За соціальним походженням він з почесних потомствених громадян. У 1887 році В.А. Гуськов закінчив Севастопольське реальне училище і вступив до Московського вищого технічного училища, потім продовжив освіту у Санкт-Петербурзькому гірничому інституті, який успішно закінчив у 1895 році. Будучи гірничим інженером, він працював на вугільних шахтах Лисичанська, які перебували в концесії у бельгійських промисловців. Стажуючись у Бельгії та Німеччині (1901- 1902), він переконався у високій ефективності застосовувалися там процесів збагачення вугілля.


Дружба з А.М. Терпигорєва, який вже працював асистентом у Катеринославському гірничому училищі, обмін інформацією через листування, переконали В.О. Гуськова в доцільності переходу на викладацьку роботу. З 4 травня 1902 р. В.О. Гуськов почав працювати у КВГУ асистентом і приступив до реалізації ідеї підвищення якості продукції гірничої промисловості за рахунок механічного збагачення. Він активізував роботу з розвитку діяльності кабінету механічного збагачення корисних копалин, який структурно входив до складу кафедри гірничого мистецтва. З того часу в навчальні плани підготовки гірничих інженерів включаються дисципліни збагачення корисних копалин, розвиваються наукові дослідження.


10 травня 1909 р. В.О. Гуськов захистив у Санкт-Петербурзькому гірничому інституті дисертацію на тему "Закони падіння у воді мінеральних часток в застосуванні до кам'яного вугілля" і вже 15 травня цього року був обраний екстраординарним професором кафедри гірничого мистецтва.


У 1912 р. КВГУ перетворюється у Катеринославський гірничий інститут. У цьому ж році В.О. Гуськов виконує обов'язки ректора інституту і обирається професором вищого окладу. З 1 листопада 1916 року його підвищено до статського радника зі старшинством.


В.О. Гуськов нагороджений орденами Святого Станіслава III ступеня, Святої Анни III ступеня, Світло-бронзовою медаллю в пам'ять 300-річчя царювання дому Романових.


З березня 1922 року він перший декан створеного гірничо-геологічного факультету.


Бурхливий розвиток гірничої промисловості в роки індустріалізації зажадало підготовки гірничих інженерів з кваліфікацією "Технолог-збагачувач". У 1926 р. у Дніпропетровському гірничому інституті відбувся перший випуск гірничих інженерів, які в спеціальній частині дипломних проектів розглядали питання збагачення вугілля.

У ті роки була проведена велика робота по організації навчальної бази для підготовки гірничих інженерів-збагачувачів. Систематично удосконалювалося обладнання лабораторії, розширювався обсяг лекцій, виконуваних лабораторних робіт і практичних занять зі збагачення корисних копалин. Завершилася ця робота перетворенням у 1929 р. кабінету механічного збагачення корисних копалин на кафедру збагачення корисних копалин. Її завідувачем 15 липня 1930 року призначений В.О. Гуськов. Він достойно керував кафедрою до 10 квітня 1946 г. Потім працював професором на половину ставки до 15 грудня 1949 р. Пішов з життя Володимир Олександрович Гуськов 7 січня 1951 р


В організації та становленні кафедри активну участь брали відомі вчені-збагачувачі. Це, в першу чергу: проф. В.О. Гуськов, доц. І.М. Верховський (пізніше - професор, доктор технічних наук, завідувач кафедри збагачення Московського гірничого інституту), доц. К.Г. Руденко (пізніше - професор Московського гірничого інституту) та інші.


Перший випуск гірничих інженерів-технологів за спеціальністю "Збагачення корисних копалин", що включав кількох людей, був проведений у 1931 р. Але вже у 1935 р. випуск інженерів-збагачувачів склав 31 особу. На збереженій фотографії можна побачити, що до складу кафедри входили професор В.О. Гуськов, асистенти П.А. Копичев та К.Г. Руденко. Дніпропетровський гірничий інститут на той час очолював інженер-збагачувач П.І. Герасимов. Серед випускників цього року і В.А. Бінкевіч, що згодом став відомим фахівцем, який працював головним збагачувачем Міністерства чорної металургії УРСР.

Выпуск инженеров-обогатителей (1935).jpg

Протягом столітньої історії кафедру збагачення корисних копалин очолювали видатні вчені, завдяки творчості і енергії яких кафедра динамічно розвивалася, займаючи провідні позиції у наукових дослідженнях та підготовці висококваліфікованих кадрів для гірничої промисловості.


Завідувачі кафедри минулих періодів


Гуськов Владимир Александрович.jpg

ГУСЬКОВ Владимир Олександрович (1869-1951), гірничий інженер, закінчив Петербурзький гірничий інститут у 1895 р., екстраординарний професор (1909), доктор технічних наук, професор (1935), працював у гірничому університеті в 1902-1949 рр., завідувач кафедри в 1903-1946 рр.


КОПЫЧЕВ Петр Алексеевич.jpgКОПИЧЕВ Петро Олексійович (1905-1959), гірничий інженер-збагачувач, закінчив Дніпропетровський гірничий інститут у 1930 р., кандидат технічних наук, доцент (1938), працював у гірничому університеті в 1934-1959 рр., завідувач кафедри в 1946-1959 рр.



СЕРГО Ефим Ефимович.jpgСЕРГО Юхим Юхимович (1913-2001), гірничий інженер-збагачувач, закінчив Дніпропетровський гірничий інститут у 1940 р., доктор технічних наук (1968), професор (1970), працював у гірничому університеті в 1949-1998 рр., завідувач кафедри в 1959-1960 рр.



КАРМАЗИН Виталий Иванович.jpgКАРМАЗІН Віталій Іванович (1912-2002), інженер-металург, вступив до Дніпропетровського гірничого інституту, а закінчив Дніпропетровський металургійний інститут у 1935 р., доктор технічних наук (1960), професор (1961), працював у гірничому університеті в 1961-1998 рр., завідувач кафедри в 1961-1973 рр .


БУНЬКО Виктор Александрович.jpgБУНЬКО Віктор Олександрович (нар. у 1915 р.), гірничий інженер-електромеханік, закінчив Дніпро-петровський гірничий інститут у1939 р., доктор технічних наук (1969), професор (1970), працював у гірничому університеті в 1945-1998 рр., Завідувач кафедри в 1974-1981 рр.



БЕДРАНЬ Николай Гаврилович.jpgБЕДРАНЬ Микола Гаврилович (1929-1999), гірничий інженер-збагачувач, закінчив Дніпропетровський гірничий інститут у 1953 р., доктор технічних наук (1973), професор (1975), працював у гірничому університеті в 1957-1998 рр., завідувач кафедри в 1981-1993 рр.





ІСТОРІЯ КАФЕДРИ          КАФЕДРА СЬОГОДНІ          КОНТАКТИ

© 2006-2020 Інформація про сайт